Розробка системи класифікації кактусів

Розробкою системи класифікації кактусів або їх систематикою на основі встановлення таксономічних одиниць з урахуванням родинних зв`язків між ними в їх історичному розвитку займалися видатні вчені, дослідники флори і досвідчені збирачі рослин. Кожен з них вважав свій підхід до систематики кактусів єдино вірним, непогрішним і відстоював свою точку зору в палких суперечках і дискусіях. Зараз, коли до послуг ботаніків всі нововведення науки і техніки, включаючи глобальну комп`ютерну мережу і скануючі мікроскопи, проблеми систематики ще більше загострилися. Ставляться під сумнів накопичені століттями дані, багато видів із завидною легкістю переходять з одного роду в інший, кількість самих пологів то скорочується до найбільших, то непомірно збільшується. За образним висловом відомих американських фахівців по сукулентів Ч. Гласса і Р. Фостера систематика кактусів «нагадує моду на жіночі спідниці: вона то коротшає донезмоги, то подовжується до п`ят».

А все почалося з Колумба! Ще п`ять століть тому Старий Світ і не підозрював про існування членів сімейства Cactaceae. Захоплюючись інженерно-будівельним мистецтвом інків і ацтеків, немеркнучими фарбами настінних розписів майя, високою культурою поневолює народів, іспанські конкістадори на кожному кроці стикалися з не менш дивним і своєрідним рослинним світом завойованих ними земель. Тому, поряд з найтоншими виробами з срібла і золота, іспанські кораблі привозили в Європу небачені досі фуксії, орхідеї, жоржини і, звичайно ж, кактуси. Разом з самими опунціями, мелокактусов, ехінокактус до Європи доходять розповіді та легенди про ці дивовижні рослини. Європейці дізнаються, що м`якоть стебел і плодів багатьох кактусів їстівна і приємна на смак, що індіанці використовують їх в якості будівельного матеріалу, при виробництві високоміцних тканин і для приготування міцних напоїв, що багато кактуси нерозривно пов`язані з релігією ацтеків, служать символом божества і святині. Зображення опунції входило в древній герб ацтеків, їх піктограми рясніли кактусами, один з могутніх вождів, засновник древньої столиці Теночтітлан носив ім`я Теночцін або Теночті, що означає «Божественний опунції». У індіанців тараумара і зараз до числа священних рослин зараховується Mamillopsis (Mammillaria) senilis, Ariocarpus fissuratus і Lophophora williamsii. Ці кактуси наділяються здатністю відганяти злих духів, оберігати від розбійників і нещасть.

Інтерес до кактусів зростає і вже в 1570 році іспанський король Філіп II посилає свого придворного лікаря - видного натураліста Ф. Ернандеса (Hernandez, Francisco) В Мексику з метою дослідження медичних властивостей місцевих рослин. Зібраний Ф. Ернандесом матеріал вилився в об`ємну роботу «Історія рослин Нової Іспанії» («Historia de la plantas de Nueva Espana»), В якому серед інших рослин вперше згадуються і кактуси. У 1576 році в Антверпені друкується робота лікаря і ботаніка М. Лобелієва (Lobel, Mateo de) «Нові відомості по рослинах» («Striptum Adversia Nova»), Де наводиться опис кількох видів кактусів, а в 1588 році у Франкфурті виходить травник Я. Табернемонтануса (Tabernaemontanus, Jacob Theodor) З прекрасними ілюстраціями мелокактусов, опунції, цереуса та інших кактусів під перекрученими ацтекськими назвами. хоча термін «Opuntia» був відомий європейцям з 1565 року a «Cereus» - з 1576 року не всі європейські автори погоджуються з такою термінологією. Так, в 1597 році в Лондоні публікується «Травник, або загальна історія рослин» («The Herball or Generall Historie of Plants») Дж. Джерарда (Gerarde, John) З описами і майстерно виконаними ілюстраціями чотирьох кактусів під назвами «Індіанське фігове дерево» (The Indian Fig Tree), В якому легко впізнається опунция, «Ежевідний чортополох» (The Hedgehogge Thistle) - один з видів мелокактусов, «Перуанський колючий очерет» (The Thornie Reed of Peru) - цереус і ще один вид цього роду «Факел, або колючий Евфорб» (The Torch or Thornie Euforbium).

Зростає число описаних видів, спостереження за ними дають все нові і нові відомості. Тепер вже не випадкові особи, а дослідники флори, професійні ботаніки надсилають до Європи сотні рослин з Північної та Південної Америки. Інтерес до кактусів пробуджується в Японії і Китаї, вони виходять за рамки «колючого дива», стають предметом ретельного вивчення та поділу на групи. До цього часу кактуси встигли акліматизуватися в Європі і широко поширитися в Іспанії, Італії, на Сицилії, в Греції. З початком становлення Британської імперії кактуси потрапляють в Індію і навіть в Австралії. У 1730 році французький ботанік Ш. Плюм`є (Plunder, Charles) Вводить в літературу термін «Pereskia» (Peireskia) для чагарникових і деревовидних листяних форм кактусів. Таким чином, до початку XVIII століття була сформульована основа початкового поділу сімейства Cactaceae на три підродини Pereskioideae, Opuntioideae і Cereoideae, але до цього було ще далеко.

12345

Поділися в соц мережах:

Увага, тільки СЬОГОДНІ!

Схожі