Генетично модифіковані рослини. Хто проти і чому?
Разом зі зростанням площ, зайнятих ГМР, також набирало силу і рух протесту проти цих рослин і транснаціональних корпорацій, що пропонують їх. Як правило, організації, які виступають за заборону трансгенних рослин, діють досить емоційно, не прислухаючись до жодних розумним доводам, мають відповідні гучні назви, в яких на всі лади обіграються слова біобезпеку і екологія. Світ теж, як і слід було очікувати, щодо ГІР розділився на дві частини. За: світовий лідер в цій технології - США і найбільші експортери сільськогосподарської продукції - Канада, Аргентина, Австралія і інші-проти: відсталі країни з екстенсивним землеробством і, як не дивно, Європа. Опір Європи - один з головних козирів супротивників ГІР: мовляв, європейці не дурніші американців, а не хочуть ні вирощувати, ні навіть закуповувати генетично модифіковану продукцію, значить, справа нечиста. Насправді тому є економічні та політичні причини. Перша, але не головна: в даний час 95% всіх посівів ГМР - це нетипові для Європи соя, кукурудза і бавовна. В Європі площі, засіяні цими (нетрансгеннимі) культурами, складають всього лише від 0,5% (соя) до 3% (кукурудза) від світових площ. Основна ж причина в іншому. Сільське господарство в Європі доведено до досконалості, що призвело до кризи перевиробництва: за перевищення квот штрафують, за скорочення площ доплачують. Навіщо ж європейцям потрібні більш продуктивні ГМР? Досконалість сільського господарства в Європі далося європейським державам в буквальному сенсі дорогою ціною: собівартість європейської аграрної продукції набагато вище світової, а на дотації фермерам йде близько половини всього бюджету Євросоюзу. Країни ЄС проводять єдину протекціоністську сільськогосподарську політику, яка давно стала об`єктом міжнародної критики, особливо країн - експортерів продовольства, тобто якраз тих, що взяли генетично модифіковані (ГМ) культури.
Заборона ж на ввезення ГМР європейці пояснюють міркуваннями біологічної безпеки, але країни-експортери, в основному США, заявляють, що це тільки привід для закриття своїх ринків. Уявіть, що вирощені в країнах третього світу з благодатним кліматом і дешевою робочою силою трансгенні томати, здатні при звичайній температурі зберігатися 2-3 місяці, найдешевшим морським шляхом повезуть до Європи. Що тоді робити фермерам Італії та Іспанії, де вирощують 70% всіх томатів, вироблених в країнах ЄС? Сільськогосподарське лобі в Європі дуже сильно, фермери прекрасно організовані, і тому наслідки неважко уявити. Ось з цих причин ГМР не пускають в Європу, а зовсім не через свідомості європейців або небезпеки трансгенних продуктів харчування. До речі, в довгограючі помідори не пересаджують гени тварин, що впадають в сплячку, як пишуть деякі журналісти. У них всього лише вбудований власний помідорний ген, блокуючий синтез ферменту, відповідального за дозрівання плодів. Ніяких нових непомідорних білків при цьому не утворюється.
Таким чином, анти-ГМР кампанія в Європі має чисто економічне підґрунтя. І весь шум у пресі, акції зелених, швидше за все, оплачуються конкурентами виробників ГМР (можливо, зелені навіть не усвідомлюють цього). Зрозуміло, чому зелені зовсім не протестують проти використання генної інженерії в фармацевтиці, вважаючи за краще генно-інженерний людський інсулін, отриманий за допомогою ГМ-мікроорганізмів, природному свинячому.
Між іншим, Європа все останні роки все ж закуповує трансгенну сою (в якості кормового білка), так як через епізоотії коров`ячого сказу від традиційно використовуваної м`ясо-кісткового борошна фермерам мимоволі довелося відмовитися. Більш того, мало хто знає, що зовсім недавно - в липні цього року - в країнах ЄС закінчився чотирирічний мораторій на ліцензування нових сортів трансгенних рослин. Напередодні цієї події в останні 2-3 роки в Європі різко зросла інтенсивність досліджень в області створення нових ГМР, які дуже дорогі і неможливі без урядової підтримки. Так що найближчим часом в Європі слід очікувати появи нових ГМ-продуктів.
Росія ж, як завжди, йде своїм шляхом. З одного боку, поява ГМР у нас в країні має тільки вітатися. Колорадський жук з`їдає третину врожаю картоплі, втрати від інших шкідників, хвороб і бур`янів теж дуже великі, а широко застосовуються отрутохімікати шкідливі для здоров`я, дороги та й використовуються найчастіше неефективно. З іншого боку, закон, що дозволяє вирощувати трансгенні рослини, до сих пір не прийнятий. А ось розробляти нові трансгенні сорти і закуповувати генетично модифіковану продукцію дозволено. До Росії ввозять трансгенну сою і кукурудзу для використання в їжу або на корм тваринам, але ... вирощувати їх не можна.
Засоби масової інформації в різних країнах також поводяться по-різному. На відміну від Європи і нашої країни в США дебати на сторінках газет і журналів в основному ведуться не проти трансгенних рослин і гм-продуктів як таких, а проти недобросовісної діяльно сті окремих компаній, які намагаються обійти встановлені вимоги до ГМР. Але в цілому і американські і європейські ЗМІ активно формують негативне ставлення в суспільстві до трансгенних рослин. Статті про них часто грішать невіглаством в області біології. Навіть такі газети, як New York Times і лондонська Times (не кажучи вже про менш респектабельних), в період з 1997 по 2000 рік в статтях про ГМР в середньому тільки в 12% повідомлень грунтувалися на результатах наукових досліджень. З іншого боку, ЗМІ все частіше і частіше в якості джерел інформації використовують думки різних екологічних громадських організацій. Ось тому-то з легкої руки журналістів громадськість дізналася про їжу Франкенштейна, продуктовому Чорнобилі, городній Джин, який виривається з пляшки. На повному серйозі друкують повідомлення про трансгенних деревах, подібно пушкінського Анчар виділяють токсини і знищують навколо все жівое- супербур`яни, які не бояться ні гербіцидів, ні спеки, ні холоду, а в якості експертів в таких статтях виступають члени або керівники всіляких екологічних академій, фондів і спілок, а не фахівці-біотехнологи. Воістину, ніж неправдоподібніше вигадка, тим швидше в неї повірять. З надривом повідомляється про створення неможливих раніше форм життя, наприклад рибопомідора (помідори з одним геном риби), - він чомусь особливо полюбився журналістам. Чи мають подібні страшилки під собою наукову основу? Спробуємо розібратися.
