Стан генофонду среднерусских бджіл

Відео: Темна лісова, єнісейської популяції

пасікаПчеловодная друк останніх років рясніє публікаціями з приводу зникнення, розчинення, метизації і деградації среднерусских бджіл. Зрозуміло, підстави для тривоги за стан нашої корінної вітчизняної породи є, однак становище не настільки драматично. Незаперечним є той факт, що її генофонд піддався, особливо за останні 100 років, сильному тиску генофонду південних бджіл, як імпортних, так і вітчизняних порід-бджолярі шукали і продовжують шукати кращу, не піклуючись про збереження того, що мають.

У Західній Європі витіснення темної лісової бджоли почалося ще раніше (близько 150 років тому) і йшло інтенсивніше, ніж в Росії. У 2004 р в Німеччині ця бджола оголошена породою, що перебуває під загрозою зникнення. Як відомо, наші західні колеги зараз займаються розведенням Країнка. Проте в даний час активізувалися роботи по відродженню темної бджоли в Європі. Так, в Німеччині створено товариство прихильників цієї породи (G.Glock, 2004). Робляться спроби збереження і поширення місцевих темних бджіл в Австрії, Норвегії, Франції, Польщі.

У Росії ситуація зі середньо (темної лісової) бджолою значно краще. Незважаючи ні на які дії і тенденції на всій території Центральної Росії і її Європейського Півночі, а також в Сибіру збереглися острівці колись суцільного чистопородного масиву. Широке експедиційне обстеження, проведене науковцями Орловської дослідної станції НДІ бджільництва, показало, що чистопородні среднерусские бджоли є на території цілого ряду областей. Бджоли, що мешкають в цих місцях, умовно об`єднані у володимирську, татарську, вологодську, Орловську, Новосибірську, Челябінську, башкирську, мордовських, марійську, Пермську, Кіровську, Кемеровську, гірничо-алтайську, Красноярську популяції (Н.І.Крівцов, Н.Н .Гранкін, 2004). Зрозуміло, цим списком перелік таких місць не обмежується, він буде поповнюватися і надалі.

Орловська дослідна станція не тільки має колекційну пасіку з цими популяціями, але і веде селекційну роботу по їх підтримці в чистоті і поліпшення господарсько корисних ознак, підтримує зв`язок з пасіками в місцях їх природного проживання, поставляє племінний матеріал в регіони районування породи. Станція має статус племінного господарства по розведенню среднерусских бджіл.

Відрадно відзначити, що на місцях в останні роки активізувалася робота по збереженню та відтворенню місцевих среднерусских бджіл, особливо в зоні Предуралья. Як відомо, природне розселення бджіл в післяльодовиковий період (приблизно 8000 років тому) від Піренеїв, Альп і Балкан дійшло до Уралу. Бджоли досягли цієї межі, можна сказати, в кінці свого шляху, поступово в процесі еволюції пристосовуючись до відносно несприятливих умов. У зв`язку з цим є всі підстави вважати, що в генофонді бджіл Предуралья сконцентрувалися адаптаційні механізми для виживання їх в суворих умовах. Мабуть, тут порода досягла свого повного розквіту. Підтвердження цьому - відносно благополучне проживання середньо бджіл в дикому вигляді в бортях. У той же час цікаво, що наші випробування на Орловської дослідної станції бджільництва показали вкрай низьку зимостійкість темних лісових бджіл Білоруського Полісся.



Хочеться відзначити виключно уважне ставлення місцевої влади Башкортостану до свого національного надбання. Ще в 1958 р був організований Прібельскій філія Башкирського заповідника щодо збереження аборигенних бортьових бджіл, в 1986 р перетворений в самостійний заповідник Шульган-Таш. Великий знавець цих місць талановитий письменник і натураліст С. Т. Аксаков писав: «Свіжі, зелені й могутні коштують твої різнорідні чорні ліси, і рої диких бджіл шумно відвідують нерукотворні борті твої, заливаючи їх запашним липовим медом».

У роботу з вивчення і репродукції місцевих бджіл включився і створений недавно Башкирський науково-дослідний центр по бджільництву й апітерапії (БНІЦ), що користується підтримкою президента республіки М.Рахімова. Найголовніше завдання центру - збереження і розширення місць проживання башкирської популяції бортьових бджіл. По суті, таким чином створений селекційний центр з розведення цієї популяції середньо породи бджіл. В недалекому майбутньому планується повне забезпечення племінним матеріалом не тільки пасік усіх форм власності Башкортостану, а й господарств за межами республіки в зонах районування середньо породи (А.Ішемгулов, 2004).

Значне місце в своїх дослідженнях приділяють місцевим бджолам і Башкирська дослідна станція бджільництва, і Башкирська державний агроуніверситет.

У Прикамье, зокрема в Пермській області, також ведуть серйозну роботу по збереженню генофонду місцевих среднерусских бджіл. У недалекій перспективі планується перетворити цю область в територію на півночі ареалу, де буде розташований великий суцільний масив среднерусских бджіл прикамских популяції. Тут будуть займатися їх відтворенням і поширенням по всьому Прикам`я і в регіони районування породи. Для збереження генетичного різноманіття бджіл середньо породи, збагачення генофонду тут створюється заказник «Малиновий хутір». У племінних господарствах чисельністю 1200 сімей займаються виробництвом пакетів бджіл і репродукцією маток (А.Шураков і ін., 1999). У плані реалізації регіональної програми в даний час тут отримані ліцензії на діяльність п`яти репродукторів бджіл середньо породи. У цій роботі активну участь Пермський державний педагогічний університет, Департамент АПК і продовольства Пермської області, ТОВ «Фірма« Нектар ».

Території Сабинського, Мамадишского і Балтасінского районів Татарстану в 1986 р отримали статус державного заказника з охорони та відтворення місцевих среднерусских бджіл, а в 2003 р почав працювати Науково-виробничий центр (НВЦ) селекції бджіл «Татарський», до складу якого увійшли 80 пасік загальною чисельністю 10 тис. сімей. НВЦ «Татарський» отримав ліцензію на здійснення діяльності в якості племінного заводу з розведення среднерусских бджіл. У перспективі обсяг репродукції бджолиних маток заводу складе близько 50 тис. Шт.

У Татарстані йде глобальна робота з оцінки чистопородності місцевих бджіл по комплексу екстер`єрних ознак, планується організація трьох лабораторій по інструментальному заплідненню маток для контролю над чистопородних при створенні внутріпородних міжлінійних кросів. Таким чином є всі підстави сподіватися на відродження среднерусских бджіл - корінний породи Центральної Росії, відновлення її колишньої слави і на її зворотний рух в стародавні зони поширення, тобто від передгір`їв Уралу на Захід, і, безумовно, в інші регіони районування, і перш за все в Сибір.

Цілком своєчасно поставити питання про створення ради з середньо породі в рамках селекційно-інформаційного центру при НДІ бджільництва. Робота цієї ради буде полягати в координації діяльності всіх організацій, що займаються збереженням і відтворенням цієї породи, в розробці методів селекції, створенні банку сперми трутнів різних популяцій, вдосконаленні методів паспортизації та ідентифікації селекційних досягнень та інформаційному забезпеченні.

Н.І.КРІВЦОВ

Поділися в соц мережах:


Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Схожі
» » Стан генофонду среднерусских бджіл